Середа, 01 серпня 2018 15:43

Дифтерія на порозі

Автор 
Оцініть матеріал!
(0 голосів)

 

 

 

Після спалаху кору Україна стоїть на порозі ще одної небезпечної інфекційної хвороби – дифтерії. Дифтерія – це гостра інфекційна хвроба, що викликається токсичними корінебактеріями, з повітрянокраплинним механізмом передачі, характерзується дифтеритичним або крупозним запаленням з утворенням на місці проникнення збудника фібринозних плівок, а при деяких формах – і токсичним ураженням органів кровообігу, нервової системи, надниркових залоз и нирок.

Дифтерія була відома ще в античний період. Сучасний період вивчення цієї хвороби почався ХІХ столітті, коли французькі лікарі Бретонно і Труссо описали цю хворобу і запропонували сучасну назву. Наприкінці ХХ століття у Східній Європі виникла епідемія дифтерії. Її епіцентром умовно вважалася Росія і Україна. До введення масової вакцинації дифтерія була епідемічною інфекцією. Епідемія мала хронічний і хвилеподібний характер. На фоні постійної, звичайної   захворюванності кожні 10 років спостерігались підйоми, коли вона подвоювалась і повторювалась. Десятилітні регулярні підйоми захворюваності були пов’язані з тим, що впродовж 10 років народжувалось і підростало покоління дітей, які не хворіли на дифтерію. Коли їх кількість досягала критичного рівня, спалахувала епідемія. Вона припинялась, тільки-но перехворіла основна маса дітей, і захворюваність поверталась до початкового звичайного для певної місцевості рівня. Через 10 років ситуація повторюється. Так було завжди і продовжувалось безперервно. Число хворих виражалося сотнями тисяч. Збудник постійно циркулював серед людей, і рівень захворювання регулювався станом колективного імунітету. В ті часи дифтерія була дитячою хворобою. До десятилітнього віку основна маса дітей вже набула імунітету. Для цього необов’язково перености тяжку форму дифтерії, достатньо було перехворіти легко, дуже легко або зовсім не помітно. Дорослі мали імунітет, несприйнятливі до дифтерії і не хворіли. Сьогодні відомо, що тривалість протидифтеріного імунітету не перевищує 10 років.

Збудник дифтерії – відкритий у 1884 р. На основі цього відкриття в кінці ХІХ століття вдалось отримати для лікування дифтерії протидифтерійну сироватку, яка значно знизила летальність. У 20-их роках ХХ століття почали робити щеплення анатоксином для створення активного імунітету. Збудник дифтерії – Corynebakterium diphtheryae – грампозитивний, нерухливий, неспороутворюючий, паличковидний аероб; досить стійкий у зовнішньому середовищі; у молоці зберігається більше місяця, у воді до 12 днів; на дитячих іграшках, білизні –1–2 тижні. Добре переносить висушування, але висока температура і дизенфікуючі розчини його швидко знищують.

Це мікроорганізм, який тривало паризитує на слизовій оболонці носоглотки сприйнятливих осіб. Струмінь повітря при кашлі, чиханні й диханні підхоплює його і разом з парою та краплинами слини виносить на зовні. Слід підкреслити, що повітряно – краплинний ( аерозольний ) шлях передачі збудника забезпечує масову і безперешкодну передачу його від інфікованої людини до осіб, які її оточують. Зараження відбувається легко й непомітно, якщо опинитися в межах 2м. від хворго або здорового бактеріоносія.

Вхідними воротами при дифтерії, є слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, тому розрізняють дифтерію зіва, носа, гортані. Також зустрічається, (але рідко) дифтерія очей, статевих органів, шкіри. Дифтерія у щеплених протікає легко у вигляді локалізованої форми зіва. Інкубаційний період 3-7-10 днів. Токсин, який виробляє збудник, діє місцево і обумовлює утворенння фібринозинних плівок і набряку у місці локалізаціїї збудника, і викликає явища загальної інтоксикаціїї (ураження серцево-судинної і нервової системи, наднирників та інших органів). Найсуттєвішими клінічними особливостями сучасної дифтерйї є переважання дорослих серед хворих.

Лікування.   Протидифтерійна сировотка продовжує залишатися класичним засобом лікування дифтеріїї. Вона надійно зв’язує циркулюючий у крові дифтерійний токсин. Антибіотики в терапії дифтерії не мають суттєвого значення.

Профілактика . Міроприємства по боротьбі з дифтерією передбачають дію на всі три ланки епідемічного процесу. Раннє виявлення та госпіталізація хворих та носіїв дифтерії, проведення заключної дезінфекції у вогнищі. Вирішальне значення має імунізація населення, тобто створення несприйнятливості до інфекції. Це міроприємство є основним у боротьбі з дифтерією.

З 1992 по 1998 рік як в Україні так і в м.Мукачево спостерігався спалах захворювання на дифтерію, реєструвалися смертельні випадки. Масова вакцинація населення проти дифтерії з жовтня 1996 року по січень 1999 року (по м.Мукачево вакцинацією було охоплено біля 50-55% населення міста) призвела до усуненню спалаху, суттєвого зниження та, в подальшому, ліквідації захворюваності на дифтерію.

Прочитано 567 разів

ГАЛЕРЕЯ