– У перші тижні війни я пережила два нові дні народження. Уже два роки в бригаді, була в зоні АТО й ООС, але такого й близько не бачила. Це справжня війна з усіма жахіттями, які важко уявити в страшному сні… 

Я пережила авіанальоти російських «СУ-шок», бачила вибухи від снарядів артилерії, танків і мін, поранених і загиблих товаришів, кулі, які пролітали дуже близько біля мене… У час жорстких боїв із ворогом, який сильно переважав нас чисельністю, я могла тільки повзати під обстрілами. Не могла піднятися, навіть коли товариші кричали: «Біжи!...» І тоді вони тягнули мене в якесь укриття за руку...

На початку березня був один день, коли я вивезла з поля бою 16-х поранених хлопців. Наш автомобіль розрахований на вивезення одного пораненого (плюс медик і водій), але ми вивозили по 5 і по 7 за раз. 

Я надавала в дорозі першу медичну допомогу, а в цей час по нашій машині стріляли росіяни.

Чи не шкодую, що вибрала службу в ЗСУ? Ні, я знала, на що йду. Пам’ятаю, коли вперше підписувала контракт зі 128 бригадою, тато переконував ще раз подумати: «Куди ти йдеш? Там же будуть поранені зі страшними ранами і вбиті? Як ти це переживеш?» Потім я сказала татові: «Я бачила все це – і поранених зі страшними ранами, і вбитих. І руки мої були в крові товаришів. Але я пережила це, впоралася». І тато нічого вже не міг сказати…

P.S. Указом президента України, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі бойовий медик 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Діана Кукурудзяк нагороджена орденом «За мужність» III ступеня.

Більше про 128 окрему гірсько-штурмову Закарпатську бригаду читайте на офіційному сайті, а також телеграм-каналі бригади