«Дехто каже, що я безбашенна – обстріл не обстріл, а все одно привезу поїсти…»

– Я розвожу їжу нашим бійцям, у тому числі на передову. Дехто каже, що я безбашенна – обстріл не обстріл, а все одно привезу поїсти. Але мені не страшно. Як кажуть, твоя куля тебе не омине, що суджене, те обов’язково станеться. Та й до хлопців треба поїхати, поспілкуватися, незважаючи на бойову обстановку. Щоб бачили – дівчата так само служать, як і вони. І їм веселіше трохи буде. 

Бійці радіють, коли привожу їсти, іноді квіти польові дарують. 

Я в бригаді з 2018 року. Батько теж служить, правда, в іншій військовій частині – він мобілізований. А я на контракті. 

Мама відговорювала від армії, казала – це не моє. Я все-таки вирішила спробувати, відслужила один термін і пішла ще на один. Так, спочатку було важко, але швидко призвичаїлася. 

Другий контракт закінчується через кілька тижнів, але я розумію, що буду служити далі, поки не закінчиться війна…