«Я прийшов захищати свою землю, а росіяни прийшли вбивати – це головна між нами різниця…»

– У перші дні березня мені прийшла повістка, і я одразу прибув у військкомат. У мирний час займався будівництвом у своєму селі Осій, що на Закарпатті, бойового досвіду не мав. 

Як тільки потрапив на передову, почалися вогневі зіткнення з росіянами. У тому числі ближні бої, під час яких я бачив ворога на відстані кілька сотень метрів і стріляв у нього з кулемета. 

Мені не було страшно, в такі моменти поведінку диктує конкретна ситуація. Це своєрідна перевірка, на що ти здатен, і я поки що задоволений, як реагував і поводився. Я прийшов у ЗСУ не вбивати, а захищати свою землю – з усіма наслідками. А росіяни прийшли вбивати. Це головна різниця між нами.

Минулого тижня я потрапив у госпіталь – отримав травму. Пройшов за сім днів курс лікування і попросився назад. Не міг там довго залишатися.

Дома чекає дружина і двоє дітей. Сину 13 років, доньці 6. Я телефоную, коли нормальний зв'язок. Вони ще не в курсі, що я був у госпіталі, але зараз уже можна говорити. Рідні дуже переживають за мене, але з часом спокійніше сприймають мою службу. Дітки чудово розуміють де я, і навіть хваляться перед товаришами моїми фотографіями з передової, які я відправив, коли був у госпіталі. Гордяться, і це приємно!

Більше про 128 окрему гірсько-штурмову Закарпатську бригаду читайте на офіційному сайті, а також телеграм-каналі бригади