Як відомо, листопад 1944 року, позначений сумною та трагічною сторінкою в житті угорської та німецької громади нашого міста. 8 листопада сотні та тисячі невинних людей, відривалися від рідних домівки і відправлялися у Сибір. Шлях Мукачево-Свалява-Самбір і далі на Північ був встелений сльозами і кров'ю людей, котрих сталінський режим позбавив права жити на рідній землі. Старі, жінки і діти були приречені на страшні муки через те, що були переважно угорської та німецької національності.

«Тоталітарні антинародні режими, як би ми їх не називали - принесли багато страждань по всьому світу. На їхній совісті мільйонні жертви мирних невинних людей, на їхній совісті мільйонні жертви людей у військовій формі, яких вони використовували у своїх людиноненависницьких планах та діяннях.

На чужому горі, на чужій біді не можна будувати власного щастя. Сльози дітей та жінок, матерів та вдів, неминуча відповідальність перед людством повинні бути непереборною засторогою для політиків, змушуючи їх не повторювати помилок одіозних попередників»,- мовив у своєму виступі перед присутніми на меморіальному мітингу директор Центру громадськості та національних культур Мукачівської міської ради, член виконавчого комітету міської ради Олександр Галай.

«Страхіття трагічного минулого повинно гуртувати кожного з нас, незалежно від національної та релігійної приналежності, навколо ідей - гуманізму, миру, злагоди та добра. Ми повинні це робити, заради наших дітей та онуків, заради нас самих. Разом ми це зможемо. Поодинці – ніколи»- підкреслив виступаючий.

Про сумне та трагічне минуле говорили у своїх благословенних словах та виступах поважне духовенство та гості мітингу–реквієму.

Пам'ятаємо та Сумуємо за невинними жертвами сталінізму, нашими земляками!