34-річний Олександр Топал загинув 4 березня у селі Мощун на Київщині. Життя чоловіка обірвало пряме влучання снаряда з реактивної системи залпового вогню «Град».

Олександр народився у селі Мощун. Коли йому було 13 років, помер батько. Мама виховувала сина сама. Олександр закінчив Київський професійний ліцей «АВІАНТ». Здобув професію електрогазозварника та рихтувальника кузовів. Але займався виготовленням меблів.

У 2015-му році Олександр з патріотичних міркувань вступив до лав Національної гвардії України. Служив в 11-му батальйоні оперативного призначення в/ч 3066. Брав участь в АТО. Службу ніс до 2016-го.

З першого дня повномасштабного вторгнення російських військ Олександр вирішив допомагати українській армії. Щоб протистояти окупантам, разом із друзями і сусідами організував у селі тероборону. Олександр самотужки визначив коригувальника ворожого вогню, відстежив його, захопив і передав працівникам СБУ. Відмінно знав місцевість, брав участь у розвідці. Активно допомагав українським військовим облаштовувати позиції. Під час воєнних дій на території Мощуна Олександр надав свій житловий будинок у розпорядження бійцям 72-ої окремої механізованої бригади як опорний пункт. Будинок і двір окупанти розбомбили.

«Військові розвідники прозвали мого сина «партизанський загін в особі однієї людини». Саме за ці 9 днів війни Олександр знайшов своє призначення – допомагати іншим. Він був такою людиною, що його всі любили. Великий патріот і гарний організатор. Був добрим, завжди готовим прийти на допомогу. Друзі Олександра передали документи для нагороди мого сина за героїзм”, - розповіла мама.

«Олександр мав надзвичайно активну життєву позицію. Був душею компанії. Захоплювався мисливством, риболовлею, любив збирати гриби і грати у футбол. Працював в меблярній справі. Був майстром на всі руки», - розповіла подруга Олександра Юлія.

Олександра поховали у рідному селі. В нього залишилася мама.