Громадська будівля за збереженою об’ємно-планувальною структурою є прикладом функціоналізму 30-их рр. ХХ ст.. Окремі елементи архітектурного декору, що є характерними конструктивізму – знівельовані. Споруда була збудована на початку минулого століття і тоді в ній діяло поліцейське управління. Незважаючи на зміни влади та перехід Закарпаття з однієї країни до іншої, тут завжди розміщувались поліцейські та діяли камери тимчасового утримання. 

Від тоді і до 1940-х років тут існувала так звана «пожежна жердина». Такий метод пересування можна побачити хіба що в старих фільмах, коли службовці, аби скоротити час, не йдуть сходами, а спускаються по жердині. Зараз про неї тут нічого не нагадує, хіба що скляна плитка, якою замурували колишній екстрений спуск. Також відомо, що в довоєнні часи тут існував підземний хід, який вів до залізничного вокзалу. Він був добре освітлений і розрахований на людину в повний зріст. Це зовсім не таємничий коридор, який використовували для схованки чи екстреного відступу.

Через нього переводили в’язнів, які сиділи в камерах поліцейського управління. Часто таких транспортували поїздами в інші міста та у великі тюрми. Щоб злочинці не ходили вулицями міста для них збудували підземний тунель, який виходив на вокзалі прямо до вагону в якому потім і їхали бандити. Таким чином жоден в’язень не міг втекти чи утнути якусь провокацію.

В 1945 році, коли були встановлені нові державні кордони, в цій будівлі розмістили прикордонний загін, який існує по сьогодні. Тоді Закарпатський прикордонний округ складався з 4 відділів: Ужгород, Берегово, Хуст, Солотвино. У 2002 році розподіл загонів змінили на Чопський та Мукачівський.