Одна з найкрасивіших історичних будівель міста. Споруда – триповерхова, в плані П-подібної форми. Архітектурний стиль – неоромантизм з окремими елементами декору властивим архітектурі середньовічних замків. Основним акценторм будівлі є вежа, що примикає до центрального ризаліту головного фасаду. Кованим воротам притаманна естетика сецесії.
Споруда міського дому збудована 1903-1904 р за проектом будапештського архітектора Яноша Бобули - молодшого у стилі модерн з використанням прийомів оборонної архітектури, готичних арок, романських біфоріїїв та орнаментики в стилі сецесії. Архітектор вдало використав риси середньовікової архітектури. Давня традиція будівництва ратуш в Європі проявилася тут в зведені квадратної башти на потужних опорах у вигляді стрільчастих рустированих арок. Стіна фасаду розчленена пілястрами і завершується плавною лінією невисокого аттика. Загальну картину завершує високий черепичний дах.
У 1941 році до будівлі ратуші було побудовано дві трьохповерхові прибудови. Цікавим фактом є те, що під час закладення першого каменя в 1903 році у фундамент помістили паперову капсулу з інформацією про інфраструктуру міста, а саме відомості про те, яка його частина забудована, кількість будівель, ішлося й про те, чим займаються мукачівці, а також чисельність місцевих жителів. Зауважимо, що на той час вона становила близько 15 тисяч, а подібні паперові послання доволі часто залишали під час зведення архітектурних споруд. Таким чином наші предки намагалися зберегти й передати найголовнішу інформацію про улюблене місто, його історію та життя.
Оглядаючи Мукачівську ратушу, варто звернути увагу на те, якого вона кольору, адже навіть така дрібниця символізує щось більше та глибше, ніж може здатися на перший погляд. Будівля блакитно-зелена (бірюзова), це забарвлення асоціюється в першу чергу із кришталево чистими гірськими водами, яких на Закарпатті доволі багато.
На фасаді ратуші з обох боків зображено святого Мартина, який є покровителем Мукачева. Архітектори вирішили традиційно показати його на коні з довгим плащем. За легендою Мартин Турський, який очолював легіон, побачивши на вулиці жебрака, що просив милостиню, зупинив своє військо й дістав меч. Солдати не зрозуміли, у чому справа, що він збирається робити. Адже перед ним сиділа безпорадна людина. Однак Мартин гострим мечем спокійно відрізав половину своєї розкішної червоної накидки й віддав її жебракові. Пам’ять про святого Мартина вшановується в усьому світі, зокрема в Мукачеві, 11 листопада, і найчастіше він зображується саме так, як на міській ратуші.
Варто наголосити на ще одній особливості цієї будівлі – її годинниковому механізмі, що знаходиться на ратушній вежі. Згідно з архівними даними, збудовані в 1904 році куранти Мукачівської ратуші вважалися на той час найкращим баштовим годинником Європи. Виготовили їх у Будапешті. Проте під час Першої світової війни дзвін було пошкоджено. З приходом радянської армії куранти зазнали нових потрясінь. Лише в 1950 році вони потрапили в умілі руки молодого годинникаря Василя Дуфинця. Цей чоловік усе своє життя присвятив улюбленій справі й доглядав за курантами до останнього подиху, майже 50 років.