«Я розстріляв ворожу БМП з 50 метрів. Феєрверк вийшов дуже видовищний!»

– Я воював проти Росії з 2015-го, добровільно пішов на фронт. А після демобілізації й короткого відпочинку ще кілька разів підписував контракти. У ті роки познайомився з теперішнім нашим комбатом, котрий тоді був ротним. Ніколи солдатів не кидає в біді, тому я вирішив піти туди, де він, – у 128 бригаду.

Я гранатометник. Працював і з закордонними ПТРК, наприклад, NLAW, але врешті-решт зупинився на старій радянській базуці РПГ-7. Вона хоч і простенька, зате невибаглива, надійна і ефективна. З РПГ-7 я знищив російську БМП-2. 

Бойова машина була ціла, просто біля неї на міні підірвався танк і екіпаж вирішив на всякий випадок утекти. Відтягнути БМП до себе можливості не було, тому командир поставив задачу «підстрелити» її. З трьома розвідниками ми підібралися до цілі збоку, затим я вдягнув навушники, підійшов до «бехи» на 50 метрів і тричі пальнув із гранатомета. Феєрверк вийшов дуже видовищний, башту аж розвернуло. До речі, перед пострілами в триплексі машини щось світилося, можливо, частина екіпажу чи десанту була всередині. Але мені їх не шкода.

Місяць тому мене поранило. Ми виїжджали з населеного пункту й зупинилися на узбіччі між деревами. І тут почався мінометний обстріл. Я стояв збоку від машини, коли одна міна вибухнула поруч. Сусідні дерева скосило, як косою, а мене ударною хвилею кинуло під гусеницю. Коли через якийсь час прийшов до тями, навколо все свистіло, літало, бахкало. Голова розколювалася, але я зрозумів, що вижив, і попросив по рації допомогу. Потім виявилося, що один із осколків ударив мене в груди. На щастя, бронік витримав, так що послужу далі. Буду в ЗСУ, аж поки не виженемо цих потвор зі своєї землі…